Субота
25.11.2017
04:41
Вітаю Вас Гость
RSS
 
ПЕРША ВЧИТЕЛЬКА
Головна Реєстрація Вхід
Каталог статей »
Форма входу

Меню сайту

Категорії розділу
Моя робота [39]
Дитяча сторінка [17]
Казки, вірші, загадки для дітей
Методичне об'єднання вчителів початкових класів [9]
методика, педагогічний досвід, наробки вчителів, спільні проекти

Нас відвідують...
Locations of visitors to this page

Статистика
Total users: 1023
Зарег. на сайте
Всего: 1023
Новых за месяц: 0
Новых за неделю: 0
Новых вчера: 0
Новых сегодня: 0
Из них
Администраторов: 1
Модераторов: 1
Проверенных: 0
Обычных юзеров: 1021
Из них
Парней: 112
Девушек: 911

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Головна » Статті

Всього матеріалів в каталозі: 65
Показано матеріалів: 1-10
Сторінки: 1 2 3 ... 6 7 »

Василь СИМОНЕНКО
Подорож у країну Навпаки
(Казка)

Лесик, Толя й два Володі 
Сумували на колоді. 
Лесик скаржився: «Хлоп'ята, 
Страх як тяжко жить мені —
Слухай маму, слухай тата, 
Умивайся день при дні. 
Ох, і тяжко жить мені!» 
Толя теж сидить бідує, 
Вилива жалі свої: 
«Дуже Тоня вередує, 
Розважай весь час її...» 
А Володя скиглить: 
«Тато Змусив квіти поливати...» 
І зітхає вся четвірка: 
«Як нам тяжко, Як нам гірко!» 
Раптом трісь — і перед ними 
Бородань малий з'явивсь, 
Хитруватими очима 
На четвірку він дививсь. 
І сказав до них суворо 
Цей химерний чоловік: 
«Я почув про ваше горе 
Й через доли, через гори 
Свою бороду волік —
Поспішав мерщій сюди 
Виручати вас з біди. 
Недалеко звідсіля 
Є чудна одна земля —
Там ні дня нема, ні ночі, 
Кожен робить там, що схоче...» 
Тут всі четверо до нього: 
«Поможіть нам, поможіть! 
Як пройти в оту країну, 
Розкажіть нам, розкажіть!» 
«Поможу я вам охоче,-
Каже власник бороди,
— Ви на мить заплющіть очі — 
Я відправлю всіх туди». 
Тільки так усі зробили, 
Всіх як вітром підхопило, 
Закрутило, завертіло, 
Заревло і загуло 
Й над степами, 
Над лісами
Аж під небом понесло!
Як розплющили всі очі,
Закричали:
«Тру-лю-лю!
Я роблю тепер, що схочу,
Що захочу, те й роблю!
Ми потрапили-таки
У країну Навпаки!»
Ну, а цей чудесний край
Для малечі просто рай:
Там в річках тече чорнило,
Там ніхто й не чув про мило!
Всі замурзані по вуха,
Галасують всі щодуху,
Оком чують, вухом бачать,
Догори ногами скачуть.
Сажотруси хати білять,
Землеміри небо ділять,
Косарі дерева косять,
Язиками дрова носять.
Взявши торби, малюки
Ходять в небо по зірки.
Наберуть їх повні жмені,
Ще й напхають у кишені
І додолу з неба — скік! —
Хто на скирту, хто на тік.
Лесик, Толя, два Володі, 
Як малі телята в шкоді, 
Цілий день брикали, грались, 
Реготали і качались, 
То з якимись хлопчаками 
Воювали галушками, 
То в густих чагарниках 
Танцювали на руках. 
І кричали: «Тру-лю-лю! 
Що захочу, те й роблю!» 
Потім, стомлені й щасливі, 
Спали, висячи па сливі. 
Одіспавшись, ласуни 
Рвали з дуба кавуни 
І з кущів серед левад 
Смакували шоколад. 
Якось їх біля млина 
Стріла гвардія чудна —
Ці вояки в штанях синіх 
Верхи їхали на свинях. 
«Хто такі? — спитав похмуро 
Найстрашніший мацапура.
— Це перевертні, не діти! 
Гей, хапайте їх, в'яжіте!» 
І вояки той наказ 
Так і виконали враз 
Та й погнали неборак 
До палацу Невмивак. 
Ждав їх в будці для собаки 
Цар Великий Невмивака —
Він найстаршим тут вважався, 
Бо сто років не вмивався. 
Як побачив цар малих, 
Закричав, завив на них: 
«Що це в біса за прояви? 
В них праворуч руки праві?! 
Чом вони очима бачать? 
Що це, слуги мої, значить? 
Треба їх обмить чорнилом, 
Бо від них одгонить милом. 
Потім всім їм для науки 
Треба викрутити руки, 
Ще й відтяти треба вуха 
Та навчить очима слухать. 
Лиш тоді ці диваки 
Зможуть жити в Навпаки.
А тепер цих недотеп 
Замуруйте в темний склеп!» 
Так, зіпершись на ломаку, 
Гаркнув грізний Невмивака, 
І дітей всіх чотирьох 
Слуги кинули у льох. 
У льоху в холодній тиші 
Шаруділи сонні миші, 
Од стіни та до стіни 
Сновигали таргани 
І, забившися в кутки, 
Пряли пряжу павуки. 
Пронизав усіх хлоп'ят 
Страх нечуваний до п'ят, 
Тож всі четверо щосили 
У тюрмі заголосили. 
І від тих солоних сліз 
Льох увесь по швах поліз: 
Спершу стіни тануть стали, 
Потім двері з цукру впали. 
І щаслива дітвора 
З криком радісним «ура!» 
Задала стрімкого дьору 
Од царя страшного з двору. 
А вояки в штанях синіх 
Мчали назирці на свинях 
І кричали, й докоряли, 
Й помідорами стріляли. 
Ось-ось-ось були б спіймали, 
Але свині раптом стали 
Й повернули до лози 
Смакувати гарбузи. 
Як вояки не галділи, 
Свині й слухать не хотіли —
Тільки рохкали й хрумтіли, 
Гарбузи все їли, їли. 
А наївшись, як одна, 
Всі чкурнули до багна. 
Тож вояки всі чимдуж 
Мчали слідом до калюж 
Та благали: «Любі паці, 
Вже пора ставать до праці!» 
Свині добре все це чули, 
Та й бровою не моргнули 
І пролежали в багні 
Дві секунди ще й два дні.
А тим часом наші діти 
Мчали, мов несамовиті, 
Через поле й сінокіс 
Та й потрапили у ліс. 
Тут, у лісі, на поляні, 
Квіти бавились рум'яні —
Грали в гилки, в коперка, 
Танцювали гопака. 
Як побачили малих, 
Прудко кинулись до них, 
Застрибали, заскакали, 
У листочки заплескали: 
«Йдіть до нас! До нас у коло —
Потанцюєм, як ніколи!» 
Квіти діток гратись кличуть, 
А вони стоять кигичуть: 
«Там вояки в штанях синіх 
Доганяють нас па свинях. 
Хочуть ці лукаві круки 
Повикручувать нам руки. 
Ой! Ой! Ой! Де наші мами, 
Що без них тут буде з нами?» 
Квіти з жаху стали сині: 
«Нас також потопчуть свині!..» 
Тут до них підскочив дід 
Кущовик Червоний Глід: 
«Не сумуйте, не кричіте, 
Я поляну оточу, 
І свиней топтати квіти Відучу!»
Глід, Шипшина й Терен дикий 
Вмить без галасу і крику 
Всю поляну оточили, 
Нашорошили голки 
Й заганяли їх щосили 
Свиням в ноги і боки. 
І воякам шматували 
Пишний одяг і тіла —
Впало ранених чимало, 
Кров з них ріками текла. 
Вже вояки як не брались, 
Тільки геть пообдирались —
В колючках, усі в крові 
Повтікали ледь живі.
Розізлився Невмивака,
Що зірвалася атака,
І звелів поставить, клятий,
Круг поляни вартових,
Щоб зухвальців упіймати —
Хай чи мертвих, чи живих!
Він сказав:
«Дітей схопіть
І в чорнилі утопіть!»
І вояки в штанях синіх
Сновигали скрізь на свинях,
Доглядали, щоб малечі
Не було шляхів до втечі
Ну, а діти, бідні діти,
Стали худнути, марніти,
Стала їх бороти втома,
Закортіло всім додому.
І зітхала вся четвірка:
«Як нам тяжко!
Як нам гірко!»
Раптом трісь — і перед ними
Бородань малий з'явивсь.
Хитруватими очима
На четвірку він дививсь.
«Хто із вас додому хоче,-
Каже власник бороди, —
Хай лишень заплющить очі —
Віднесу його туди...»
Тільки всі отак зробили,
Всіх як вітром підхопило,
Закрутило, завертіло,
Заревло і загуло
Й над степами,
Над ярами
Попід небом понесло!
Як розплющили всі очі,
Гульк — уже в своїм дворі!
їх стрічають, обнімають
І бабусі, й матері,
І кричать мандрівники:
— Нас тепер ніяким дивом —
Навіть бубликом красивим! —
Не заманите ввіки
У країну Навпаки!

Готуємось до уроку | Переглядів: 147 | Додав: Тетяна | Дата: 06.12.2015

ГЛАВА ВТОРАЯ, В КОТОРОЙ ВИННИ-ПУХ ПОШЕЛ В ГОСТИ, А ПОПАЛ В БЕЗВЫХОДНОЕ ПОЛОЖЕНИЕ

Казки | Переглядів: 231 | Додав: Тетяна | Дата: 16.04.2015

Обычаи Испании.

Чтобы выразить свое восхищение, жители Испании складывают три пальца, прижимают их к губам и воспроизводят звук поцелуя.

Знак пренебрежения испанцы выражают кистью руки, которой помахивают в сторону от себя на уровне груди.

Прикосновение к мочке уха испанец расценивает как оскорбление.

Чтобы указать кому-то на дверь, испанцы используют жест, довольно похожий на наш щелчок пальцами.

Обращение на "ты" употребляется ими в большинстве ситуаций, даже ученики в школах часто обращаются так к своим педагогам. Это рядовая история. А вот обращение на "Вы" может время от времени даже обидеть человека.
Встречаясь, они шумно и весело здороваются. Самое распространенное приветствие – «Hola» -«Привет».При встрече и при расставании они прижимаются щекой к щеке, имитируя поцелуй и обнимаются. Для испанцев короткое расстояние при общении означает, что вы для него являетесь приятным собеседником. Но если вы, например как в Германии, при разговоре будете сохранять дистанцию вытянутой руки, то испанец поймет это как знак пренебрежения.

Все постоянно происходит позднее запланированного срока. Не существует фиксированного времени для завтрака, все зависит от того, когда испанец придет на работу. У их нет привычки завтракать дома, разве что испить чашечку кофе, потому 2-ая чашечка совместно с бутербродом, будет выпита сначала рабочего дня. Скоро подойдет и время обеда.

Тут нужно особо отметить таковой парадокс, как испанская сиеста. Начинается она с часу дня и длится до 5 часов вечера. В это время все магазины закрываются, сотрудники кабинетов расползаются по домам на обед и послеобеденный сон. Не всякий турист способен понять такое, стоя перед закрытыми дверьми сувенирного магазина. Он удивлен, расстроен и даже рассержен, но…Сиеста!

Для испанцев есть определенные темы - табу. Они предпочитают не говорить о погибели, не спрашивать у людей их возраст. Не принято также говорить о деньгах, в особенности когда они есть. Никто не говорит: "Я много зарабатываю" либо "Я довольно получаю". Заместо этого Вы услышите: "Не могу пожаловаться" либо "Живу помаленечку". На другие темы испанцы молвят много и, как отмечают иностранцы, чересчур громко.

Для их совершенно не обязательно отлично знать человека для того, чтоб болтать с ним часами. А время от времени бывает так, что долгая беседа закончилась, а имя собеседника так и осталось неизвестным…Это испанцы.

 

Знайка | Переглядів: 291 | Додав: Тетяна | Дата: 19.02.2015

Удивительные обычаи и традиции разных народов мира

Знайка | Переглядів: 258 | Додав: Тетяна | Дата: 19.02.2015

ДИКТАНТИ. 3 КЛАС

(викачати з сервера)

Готуємось до уроку | Переглядів: 183 | Додав: Тетяна | Дата: 30.01.2015

Задачі і тести з математики. 

Щоб викачати з сервера, натисніть, будь ласка, ТУТ

для батьків | Переглядів: 171 | Додав: Тетяна | Дата: 27.12.2014

Тема "Усне додавання і віднімання в межах 1000"

1 варіант,  2 варіант

 

для батьків | Переглядів: 281 | Додав: Тетяна | Дата: 27.12.2014



Поради психолога батькам першокласників

для батьків | Переглядів: 291 | Додав: Тетяна | Дата: 16.02.2013

Пошук

Теги

Ми відвідуємо...
Страна Мастеров

Природа і ми

Афоризми

Архів записів


Copyright MyCorp © 2017